На берізці осінь ночувала —
Притомилась, мабуть, на путі.
А на ранок їй подарувала
В коси стрічки ніжні, золоті.

А як сонце із туману встало,
Викупалось в ранішній росі,
То струнку берізку не впізнало,
Що стояла в золотій красі.