Війна гримить, усе довкіл палає,
Зруйновані міста й багато сіл.
Війна жорстока, бо дітей вбиває,
А скільки зруйнувала наших шкіл…
І вже не стріне діток біля школи
Учитель, в рідний клас не поведе…
Бо вже й вони не стрінуться ніколи,
Тепер учитель з учнями хто де…
По світу всіх війна порозкидала
І разом їх ніколи не звести.
Вона життя і щастя зруйнувала
А дітям треба жити і рости…
Але життя вже зовсім інше буде
І школи інші, та учителі.
Та цю війну ніхто вже не забуде,
Вона лишила пам’ять на землі
І рани в серці, а вони болючі,
Бо в когось тата й мами вже нема.
А спогади ті і страшні, й пекучі,
І непроглядна у душі пітьма.
Та жити треба і боротись треба,
Бо в тебе є життя, потрібно йти!
Летіти треба до мети, до неба
І промінь сонця у душі нести.