Чарівна осінь, листя пожовтіло,
З дерев уже злітати почало.
І у природі зразу посвітліло,
Та й гріє душу радісне тепло,
Що вдень так розливається повсюди,
Хоч вранці холодок вже надворі
Красою тішаться, радіють люди,
Бо стільки радості о цій порі.
Краса і світло, срібні павутинки,
На тлі небеснім і в душі тепло.
Запам’ятати треба ці хвилинки,
Ще поки вдаль усе не відійшло.
Бо вересень сьогодні відпливає,
На зміну жовтень завтра вже прийде
Так дуже швидко все в житті минає,
Й від цього ти не дінешся ніде.
Тож хочеться усе запам’ятати,
І залишити у серденьку красу…
І цю траву м’якеньку і прим’яту,
Й на ній блискучу і дзвінку росу.