Який це жах — війна. Всю ніч бомбили,
Розбили школу, дитсадок горить…
А дітки в снах у небеса летіли,
Та не вдалось до ранку їм дожить.
Хтось прагнув маму ручками обняти,
Хотіла мати діток захистить…
А хтось не встиг «ЛЮБЛЮ» комусь сказати,
Життя обірване в єдину мить.
Який це жах… У нас війна палає…
Горить земля, усе довкіл горить…
А ворог лізе, він людей вбиває
І горизонт від вибухів димить…
А діти готувались йти до школи,
Бо ж вересень ось стане на поріг!
Та вже вони не стрінуться ніколи,
Не задзвенить ніколи їхній сміх…
Бо вороги життя у них забрали
І сонечко погасло в їх очах…
Який же біль тіла їх відчували…
Сердечка й душу сковував їм страх…
А їм усім хотілось підростати,
Летіти в мріях у небесну вись.
Своє життя хотілось будувати…
Та не судилось, мрії не збулись…