А, кажуть, Бог завжди в тобі живе,
В твоїй душі, у серденьку палкому.
Тому він нас до совісті зове,
Й підтримує у світі осяйному,
Дає натхнення і у світ несе,
Та відчиняє двері нам широко.
До ніг твоїх кладе найкраще все,
І піднімає в небеса високо.
Та хоче, щоб ми добрими були,
Жили по совісті і справедливо.
Стежками правди по Землі ішли,
Тоді й життя в нас буде, наче диво.
І, коли Бог у тебе в серці є,
То ти — людина світла і чудова.
Бо до людей несеш тепло своє,
На милосердя й доброту готова.
Не знаю я — це правда, може й ні,
Та щось у цьому є, звучить чудово…
Та вірити все ж хочеться мені,
Бо все, що є в житті — не випадково…