А я дивлюся на дітей й радію,
Бо діти — щастя, радість і життя!
На них ми покладаємо надію
На сьогодення, і на майбуття.
В них наші найсвітліші мрії,
Й відповідальність не аби яка.
І сподівання світлі, і надії,
Й робота наша дуже нелегка.
Бо щоб зростити, працювати треба
Без вихідних, щоденно, день при дні…
Забути часом навіть і про себе,
Вони ж такі рухливі й голосні…
І ми, дорослі, їм завжди потрібні,
Побути з ними в іграх й тишині,
Щоб вирішити їхні справи дрібні,
Бо справи ці для них такі складні…
І ми повинні їх всьому навчити,
Щоб самостійними вони були…
Щоб вміли чесно і правдиво жити,
І мудрими в своє життя ішли…