Згадаю маму й поринаю в казку,
У ті літа, де я була мала,
Знов відчуваю затишок і ласку,
А мама гарна й молода була.
Найкраща мама, в світі найрідніша,
Бо ж для дитини мама — це усе!
Найкрасивіша і найрозумніша…
Та тільки час усіх кудись несе…
А я все згадую ті розповіді щирі,
Казки чарівні з чорним воронням…
Поради мудрі, що в житейськім вирі,
Допомагали вижити всім нам.
Я згадую пісні, що в нас звучали —
Симфонію чарівних голосів…
Усі завжди трудились, працювали…
Не бачила, щоб хтось без діл сидів.
І мама завжди, як промінчик сонця,
Була в житті і в спогадах усіх…
Усміхнена стояла край віконця
І виглядала діточок своїх.