Надія Красоткіна

А—Я

Бо збайдужіле серце не болить

Байдужість для людини — це погано.
Бо збайдужіле серце не болить.
Як вселиться байдужість в душу рано,
То як людина в світі буде жить?
Коли в душі ніщо не ворухнеться,
Як хтось від голоду чи від хвороби впав…
Як серце на біду не відгукнеться —
Пройшов байдуже й руку не подав…
Байдужість виявляється в усьому:
Коли нема поваги й співчуття,
Й краси не видно в світі осяйному,
Нема ні совісті, ні болю й каяття…
Тоді бездумно можна ображати,
Бо все одно, що це комусь болить.
Тваринку мучити й людину убивати…
Байдужому у грудях не щемить…
Він, наче робот, що душі немає,
Ні почуттів людських, ні доброти…
В житті такий по головах ступає,
Щоб до мети до власної дійти.
Свої потреби лиш задовольняє,
А інше все хай хоч вогнем горить…
Ніщо їх не тривожить і не крає,
Чужа біда їм душу не ятрить.