Яка у нас природа дивовижна,
Яка прекрасна, чарівна земля.
То квіточка всміхається нам ніжна,
То травами шепочуться поля…
А то степи зітхають неозорі,
Вітрець легенький нам несе тепло…
То враз в воді відбились тихі зорі.
Чарівно так віками в нас було.
То місячна доріжка на озерці
Покличе в мрію, в казку поведе…
І щастя, й радість оживає в серці,
Бо краю кращого нема ніде, ніде…
Тут материнське слово обіймає
І щира пісня лине в небеса.
Тож кращого за отчий край немає.
Лиш тут є казка й різні чудеса.