Бо хліб — життя
Хліб в Україні завжди цінували,
Тому хлібину вдячно цілували.
І ставились до хліба шанобливо,
А першу скибку називали особливо:
Окрайчик, крайка, крайчик і цілушка,
Окраєць і окрайка, але не горбушка.
Тож українську мову треба знати
І нею правильно і чисто розмовляти!
Святковий хліб ми короваєм звемо
Й на особливі випадки печемо.
А от хлібину ми ще звемо — паляниця!
До хліба ставитись з повагою годиться.
Бо хліб — життя… Він з нами повсякчасно,
А з салом і з борщем іде прекрасно,
Ми друзів зустрічаєм з хлібом чемно,
Він нам не дістававсь в усі віки даремно.
У ньому праця поколінь, важка робота,
З весни до осені — великий труд до поту.
Щоб ми жили і хліб пахучий мали
І, щоб ніколи голоду не знали.
В нас ставлення до хліба особливе,
І бережне, і дуже шанобливе.
На вишитому рушникові хліб кладемо,
І на весіллі молодятам подаємо
На світлу долю, для здоров’я й сили,
Щоб молоді своїх дітей ростили.
І друзів зустрічаємо з хлібами,
Щоб існувало щастя поміж нами.
Тож хай зростає хліб на нашій ниві,
Щоб ситі ми були усі й щасливі.
Тому ми всі хліб дуже поважаймо,
Бо хліб — життя. І це запам’ятаймо!