Пишу про біль, бо серце туга крає,
Щодня везуть солдатів на щиті…
Коли кінець війні, скажіть, хто знає?
І що буває гірше у житті,
Як смерть людей, що так хотіли жити,
Що ще не нажились на цій Землі…
Не встигли покохати, полюбити,
Не набулись у ласці і в теплі,
А вже сьогодні там, на полі бою,
В сирих окопах і в сирій землі…
Зустрілись раптом з долею тяжкою,
Й майбутнє їхнє у пітьмі та млі…
Ніхто не знає, чи те завтра буде,
Чи зійде сонце і пошле тепло…
Бо на нулю постійно гинуть люди,
А як же гарно до війни було…
Були міста в нас і красиві села,
Життя чарівне радістю цвіло.
Й лилася пісня із сердець весела,
І зовсім все по-іншому було.
А зараз біль і туга серце крає,
Війна сьогодні жити не дає.
Бо хтось живе, а хтось уже вмирає,
Хтось повну чашу горя й муки п’є…