Зима відходить, та сліди лишає:
Десь чорний сніг ще грудами лежить,
А десь струмочок з горбика збігає,
Та це зими уже остання мить.
Бо вже весна-красна до нас простує
По всіх дорогах і усіх стежках.
І перша квітка в затишку квітує,
Вона переборола холод й страх.
Й уся земля полегшено зітхнула,
Повсюди радість, скрізь чарівний цвіт.
Ось перша пташечка крилом майнула.
І став казковий, дивовижний світ.
Над квітами з’явилася комашка
І жайворонок в небі задзвенів.
Теплу і сонечку радіє пташка,
Та й кожен на землі теплу зрадів.
Бо це весна весела і грайлива
В ній стільки щастя, радості й пісень,
І стільки квітів, сонечка і дива,
Та й щось нове приходить день у день.