Сини мої, соколики рідненькі!
Найкращі над усе на цій Землі.
Мені ви завжди діти дорогенькі,
Хоч вже ви виросли. Але ж були малі
Й з усім ішли до матінки, до мами,
Як щось боліло чи в душі пекло…
А я всіма старалась способами,
Щоб вам у світі затишно було.
Щоб вам не завдавали кривди й болю,
Щоб по життю ви впевнено ішли.
Та вибрали ви кожен власну долю,
Тому що в цьому впевнені були.
Й я обирала долю самостійно,
І вам не заважала на путі…
Про вас я завжди думаю, постійно
Чи ви не помилилися в житті?
Це вибір ваш. А як там далі буде?
Ніхто не знає. Й знати не дано.
Життя таке складне… Складне повсюди,
Бо це життя — не казка й не кіно…