Моя земля прадавня і єдина…
Для мене найсвітліша сторона.
В моєму серці рідна Україна.
На всій планеті лиш така одна.
Усе тут рідне: гори і долини,
Річки й озерця, і поля, й ліси.
І пісенька невтомної пташини,
І море незрівнянної краси.
Й народна пісня, що у простір ллється,
Веселі жарти, сміх, душі тепло.
І світла мрія, що у небо рветься,
Й найкраще все, що серце осягло.
Й багата мова, чиста, солов’їна,
В якій живе уся краса Землі.
Найкрасивіша, світла, мов перлина,
Й несе у світ нас на своїм крилі.
І нас усіх в своїм краю єднає,
Та й де б ми не були поміж людьми.
Тож поки мова в світі цім лунає,
Є Україна! Українці ми!
То як же рідну землю не любити?
Як не співати про її красу?
Ми тут живемо й дітям нашим жити,
Збивати на в’юнких стежках росу…
Й боротися за волю України,
І боронити край, свої поля…
І бути на сторожі Батьківщини,
Бо це наш край, це рідна нам Земля!