Сьогодні сніг з хмаринки випурхав
І морозець пощипував легенький.
Підсніжник заморожений стояв,
Ну, а навколо сніг легкий, біленький.
Бо це ще Лютий, що не говори,
Зима своє веде, бо право має.
Тому стоять білесенькі двори,
Мороз пече, все снігом замітає.
Та сонце раптом землю обняло,
Теплом її так ніжно пригорнуло.
І снігу того, наче й не було,
В повітрі ніжно казкою дихнуло…
І зайчик сонячний в воді блищить,
Стрибає горобець собі сміливо.
З землі все витикається, щоб жить,
Весна близенько — це насправді диво!