Буремний час, які роки страшні,
Цей жах, що є, в словах не передати.
В руїнах Україна, у вогні
І над дітьми голосить їхня мати.
За що, скажіть, йде кара нам оця?
Ми рідний край і всіх людей любили…
Звертались до Всевишнього Отця,
Трудились, будували, що є сили.
До всіх народів добрими були,
Добра і миру людям всім бажали,
На вишитому рушникові хліб несли,
Усіх людей на світі шанували.
Та недомірок вискочив з тайги,
Як моль бліда пропхався зі щілини…
Війною нищить наші береги,
Не залишає міст і ні людини.
Країна ница, підла і страшна
Війною йде на нас й на всі країни.
Бо де Росія — там завжди війна
І там немає волі для людини.
Там, де Росія — горе, біль і зло,
Розпуста, п’янство, смерть, вогонь чигає.
І тим країнам вкрай не повезло,
Бо щастя там нікого не чекає.