Куди ми котимось? На саме дно?
Якщо мораль відсутня вже повсюди…
Невже усім нам стало все одно,
Що нас чекає? Хто нам скаже, люди?
Якщо з екранів лише пустота,
Коли у душах совісті немає,
В стосунках вже відсутня чистота,
Тому скажіть, що нас усіх чекає?
А ще брехня, що як ріка пливе,
А підлість часто-густо спопеляє.
І заздрість чорна у серцях живе.
То ж дайте відповідь, що нас чекає?
Хоч є ще ті, в яких сумління є
І їхні душі світлі й променисті.
Хоч кажуть: «В світі кожному своє»,
Багато тих, чиї серця нечисті…
І як тут бути, вихід де знайти?
Як повернути всіх до правди-світла?
Щоб кожен мудро міг у світ іти,
І щоб душа людини сонцем квітла?
І треба щось робити, бо ж біда,
Цей вир людей у чорну прірву тягне
Безповоротно, але ж як шкода…
Бо ще чиясь душа до світла прагне.