Прокинулась, бо як тут будеш спати,
Коли тривога і кругом біда.
Знов безпілотники взялись снувати,
Так лізе в рідний край чужа орда.
Живуть в страшних умовах нині люди.
В будинках ані світла, ні тепла…
І холод крижаний повзе повсюди,
Й водичка тиждень тому, як була…
А жити треба й край свій боронити,
Хоч ворог вибиває все живе…
Й ворожу лють, нема чим зупинити,
Тож до життя нас лиш любов зове…
Свята любов в серцях полум’яніє
До рідних діток, що десь там, в бою…
На повний зріст вона підняти вміє,
Щоб волю захистити нам свою.
Свята любов, як сонце зігріває,
І світить, як дороговказ в путі.
Вона вогнем ясним в серцях палає
І не дає нам схибити в житті.
Любов до рідних і до України,
До поля, річки і до деревця,
І до життя, до кожної дитини…
Вона теплом наповнила серця,
Щоб жити далі, все перетерпіти
Й воскреснути, коли пора прийде.
І нашу перемогу всім зустріти,
Бо іншого шляху нема ніде.
Лиш перемога! Це усім відомо,
Інакше нас не буде на Землі.
Тому свій хрест ми несемо свідомо,
В світ летимо у Правди на крилі.