Буває хмуро, тихо так дощить,
Та без дощу не можна нам прожити.
Бо влітку дощик — це найкраща мить!
Уміє він довкілля освіжити,
Поллє рослини, порох весь приб’є,
Повітря стане свіжо-ароматне.
А глянеш в небо — там веселка п’є
Водичку з річки. Все довкіл ошатне,
Умите чисто, радісне стоїть,
Свіженьке, задоволене і світле.
І хочеться в такому світі жить,
Бо ж від краси і серденько розквітло.