Буває, що знаєш людину,
Пуд солі вже з нею з’їв.
І раптом, в одну хвилину
Для себе таке відкрив,
Що страшно стає порою:
Ото помилявся я!
Лисицею — поруч з тобою,
Без тебе — слизька змія.