Зозуля лічить кількість літ
І солов’їні трелі ллються.
І вабить в сад бузковий цвіт,
Та пахощі в повітрі в’ються.
Душа летить у небеса,
Радіє небу, сонцю, квіту...
Бо серце збуджує краса —
Весна чарівна йде по світу.
І пахне так бузковий цвіт
Та вабить очі кольорами,
Що скільки б не було нам літ,
А почуття лишились з нами.