Нарвала трав й мерщій несу додому,
Щоб з них букет зробити чарівний.
А хтось услід: «Поглянь, несе солому,
І нащо та трава потрібна їй?»
А я дивлюсь на трави і радію,
Бо ж форма і краса дзвінка у них…
Красу я бачити і у травичці вмію,
Ну, а для когось мій букетик — сміх…
Нехай собі… А я букет зробила
Й поставила у вазі, хай стоїть!
Травинка кожна в тім букеті мила,
І кожна ніжно душу веселить…
Травинки гарні, чисті і тендітні,
Несуть своє тепло й красу у світ.
Пахучі, дивовижні і привітні…
Люблю всі трави ще з дитячих літ…
Ну, а сьогодні ще й Зелене свято,
Тому трава в букеті — все, як слід!
Тож зичу всім тепла й добра багато!
Й букетик мій передає привіт
Від поля й річки, де росли ці трави,
Від неба вічного і від нічних зірок.
І від пташок, що тут літають жваво,
Від сонечка, що світить нам з висот…