Біда дитині, як батьків немає.
Сирітство… І рятунку вже нема…
Неждано дуже часто так буває,
Тоді в душі лиш холод і зима…
А спогади лишилися, мов казка:
Обійми, поцілунки і слова…
Така далека щирість, ніжність, ласка
І доброта батьківська ще жива…
Нема батьків… Лиха забрала доля,
А діти сироти й рятунку вже нема…
Як та билинка взимку серед поля,
Ну, а довкола холод і зима…
А всюди людно, сміх і спів лунає,
Веселощі і танці, та свята…
Лиш сироту ніхто не пригортає,
Стоїть бліда, мов знята із хреста…
А був же час, як цих дітей любили
І пригортали до грудей батьки…
Коли на свято щось новеньке шили,
А світ здавався добрий і легкий…
Були часи… А зараз біль і туга.
І радість десь за обрій відпливла.
Лишився біль в душі, напруга…
Батьки для діток завжди два крила.
Тож треба дітям цим допомагати
І дарувати більше їм тепла.
Частіше їх до серця пригортати,
Щоб доля їхня кращою була…