Багато хто вже діток не пригорне,
І не обійме матінку свою.
Над ними вічно небо буде чорне,
Бо хлопці ті загинули в бою.
Поетів скільки віршів не напише,
Зерно не вкине у свої лани…
Над ними вже панує вічна тиша,
Бо в чорну вічність відійшли вони.
А зараз, в холод, як вітрисько свище,
Мороз стоїть й дихнути не дає.
В окопах сніг і страх, та холодище,
І смерть страшна поміж людей снує.
Бійці стоять, не випускають зброю,
І день, і ніч солдати всі в строю.
Своєю мужністю і працею важкою
Боронять рідну землю у бою.
Тому героями я всіх бійців вважаю!
Там пережити день та ніч страшну…
Я навіть ворогу не побажаю,
Бійці ж несуть на плечах цю війну…
Й країну рідну мусять захистити
І нас з тобою, щоб ми всі жили.
Їх, Боже, захисти, дай щастя жити,
Щоб всі здорові і живі були!