Надія Красоткіна

В вікно до мене грушка заглядає,
Квітуча, гарна — шле мені привіт.
Уся земля чарівно виглядає,
Бо всі сади прибралися у цвіт.
Садки тепер, мов молоком облиті,
Такі красиві — просто дивина.
Травичка й квіточки росою вмиті.
Краса ця тішить, радує сповна.
Дивлюся і натішитись не можу…
Усе це рідне, миле і живе.
Я радість й щастя в цій красі знаходжу.
Вона так ніжно пригорта мене…
А в небі синь й хмаринка пропливає,
Пташиний гомін й пісня у саду.
Така от казка навесні буває
І я в ту казку весело іду,
Щоб радістю сердечко напоїти,
Вдихнути ніжний аромат весни.
З красою й добротою в серці жити
І вранці зустрічати світ ясний.