Любити світ, скажу я вам, не просто,
В душі потрібна ніжність і краса.
І треба відчувати дуже гостро
Все: ліс і поле, гори й небеса…
Світанки ніжні і росу краплисту,
Рожеву хмарку, що вгорі пливе.
І мати в серці ту любов пречисту,
Що в кожну пору у тобі живе.
Любити світ — це значить щастя мати,
Щоденну радість від його краси.
І дуже тонко вміти відчувати,
І найтихіші чути голоси,
Та бачити всі кольори й відтінки,
Сміятися від подиху весни.
Радіти формі кожної стеблинки,
Орган почути з верховіть сосни…
Відчути ніжність в теплім вітерцеві,
Водички силу, що біжить з гори.
Маленькому всміхнутись горобцеві,
Бо все важливе, що не говори…
І рання квітка, ніжна і тендітна,
Метелик і мурашка, та бджола…
У небесах веселка семицвітна,
І мрії чарівної два крила…