Життя людське, це не стежинка в полі,
Хоч іноді і стежка непроста.
В житті буває всякого доволі.
Воно тобою крутить й оберта.
Й кудись несе… Якби ж майбутнє знати,
Тоді б ішов по іншій стороні…
І міг би щось не так уже сказати,
Відвів би ситуації складні.
А так ідеш і вперше все для тебе,
Все неповторне, навіть надскладне…
І ти летиш у синь ясного неба,
Тож все, що має бути — не мине.
І робиш все, що можеш в цю хвилину,
А правильно воно чи може й ні…
Життя вже так закручує людину,
Що часом видно зірочки ясні,
А часом — ні! Вони лише здаються,
І ти до них летиш, немов у сні…
А потім над тобою всі сміються,
Й ти не хотів цього… Звичайно — ні.
Життя складне… І раз лише дається.
І вороття назад у нім нема.
Все робиш ніби правильно, здається…
А замість літа у душі зима.