Життя людське — це мить одна-єдина,
Ми ж впевнені, що ціла вічність в нас.
Живе собі і думає людина,
Що часу має навіть про запас!
А час летить, летить, пливе, минає
І обривається життя у певну мить.
Та точну дату цю ніхто не знає,
Тож сподівається ще довго жить…
Бо жити — це творити і любити,
Стрічати ранки, дожидати свят…
Босоніж по росі дзвінкій ходити,
І цілувати дорогих внучат.
Іти вперед, боротися невпинно
За те, щоб кращим став чарівний світ.
І вірити в це впевнено й дитинно,
Впродовж усіх своїх наступних літ.
Та долі власної ніхто не знає,
А коли б знав чи то ж би щось змінив?
Борець-людина свій характер має,
По лезу бритви й далі б він ходив...
Боровся б і за правду, і за волю,
Цей вибір він давно уже зробив.
Свідомо обирав він власну долю,
Як серце підказало, так і жив.
І не важливо — чоловік чи жінка,
Не грає ролі стать, як ти борець.
В житті важлива і одна хвилинка,
Що лине від душі до всіх сердець.