В житті дороги в кожного свої,
Хоч під ногами в нас одні дороги.
Хтось чує вранці пісню солов’їв,
А хтось квітки затоптує під ноги.
Хтось любить всіх і бачить скрізь красу,
А хтось цього всього не помічає…
Й не дивиться ніколи на росу,
Й не чув ні раз, як пташечка співає.
Хтось сонечко в своїй душі несе,
А хтось в душі велику — каменюку.
Хтось їжачка голчастого спасе,
А хтось людину кине у багнюку.
Всі люди різні, кожному своє,
І душі у людей різноманітні.
У кого доброти багато є,
Ті люди щирі, світлі і привітні.
А в кого менше — ті вже не такі,
Хоч і в одному світі ми живемо.
Бо темрява і морок їм близькі…
Ми душу ту не завжди розберемо…
Такі ми всі — однакових нема…
Та треба жити щиро з добротою.
Щоб в душах не була у нас пітьма,
А сонечко жило із теплотою.