Надія Красоткіна

В житті завжди ідеш по лезу бритви,
Лиш подих вітру — все… Тебе нема…
Події різні, радощі і битви
Ростуть перед тобою… Та дарма…
Ти йдеш вперед, а далі що? Хто знає…
Майбутнього не відає ніхто.
То ж на шляху життєвім все буває,
Шляхів життєвих може бути й сто…
А в тебе лиш одна, одна дорога,
Що вибрала, щоб лиш по ній іти…
Вона буває лагідна чи строга,
Та іншу ти не зможеш віднайти.
А як і звернеш на якусь стежину,
То все одно вона уже твоя.
Так доля переслідує людину…
І переконана у цьому я.