Люблю дорогу, бо вона — надія,
Що завжди кличе в неосяжну даль.
Вона веде і до мети, й до мрії,
І стелиться немов шовкова шаль.
Лиш крок ступив і вибрана дорога
І ти вже йдеш до власної мети
Кудись далеко від свого порогу,
Але дорога закликає йти.
Довкіл доріг своє життя вирує,
Повсюди люди, села і міста.
І всіх веде у світ своя дорога,
В когось гладенька, в когось непроста…