В моєму серці стільки є любові

В моєму серці стільки є любові,
Що, ніби жар, палахкотить вона!
Любов бринить у віршах, в кожнім слові
І закликає жити всіх сповна,
І вірити, добро довкіл творити,
Бо без любові, то хіба життя?
Тому потрібно цілий світ любити,
З любов’ю в серці йти у майбуття.
І щоб вона, як сонечко світила,
Та щоб з людьми творила чудеса.
Щоб мрія піднімала їх на крила
І радували небо і краса.
І щоб любов хотілось в серці мати,
Та просто так в людські серця нести.
І доброту по світу роздавати,
Щоб знали люди істини прості,
Що доброта й любов найбільше диво,
Які підносять, творять чудеса.
Живе людина лиш тоді щасливо,
Коли її оточує краса
І доброта, та людяність, і ласка,
А в світі спокій, і війни нема…
Тоді в душі любов, добро і ласка,
І світить сонце! Й зникла скрізь пітьма.