В моїх очах душа дитини, що дивиться у дивосвіт.
І прагне кожної хвилини пізнати неосяжний світ.
І я дивлюсь на ці простори, й злетіти хочеться до зір.
Дивлюсь на ріки, ліс і гори — і жити хочеться, повір…
Бо світ такий, неначе казка, і кожен з нас — дитя у нім.
Тут радість, ніжність, щастя, ласка… Він заворожує усім…
Усім, що є: і дивиною, і ніжністю чарівних гам…
Вночі і дниною ясною… Цей світ дарує радість нам
Та щастя жити і творити, і кличе в небо, у політ.
Щоб душі в нас могли світити у юності й на схилі літ.
Щоб ми ділились добротою і людяність жила у нас…
Щоб стала нам Земля — СВЯТОЮ, у кожну пору, в добрий час…