В нас надворі ляпавиця, мокротеча і сльота…
Дощ не хоче зупиниться, то ж погода непроста.
Та ще й вітер сильно віє, наганяє сірий сум.
Дощ і ллє, і кропить й сіє, а навколо свист і шум.
То ж негодонька нівроку, хоч із хати не ходи.
Без калюж не ступиш кроку, бо негодка — хоч куди!
От моква яка взялася, зверху й знизу — скрізь вода…
Й знову хмара потяглася, не погода, а біда.
Але це у нас й не дивно, бо вже осінь надворі.
Дощ в цей час — це перспективно, треба він о цій порі.
Щоб озимі проростали, щоб волога в них була…
Щоб всі спрагу вгамували, аж до самого тепла.
То ж хай дощик накрапає, ллє, плющить, немов з відра!
Землю рідну напуває, бо йому прийшла пора!