В нас іде війна
В сльозах жіночих стільки горя й муки,
Вже про красу і гадки там нема.
У серці смуток, там жалі й розлуки
І душу люто сковує зима
І холод… Як же важко нині,
Війна… І страх не за своє життя.
За те, що смерть загрожує дитині,
І потім вже не буде вороття…
За те, що вже житла тепер немає,
Хатини тої, де жило тепло,
Що ворог на прицілі всіх тримає,
І не вернути того, що було…
За те, що всюди міни і снаряди,
Живого місця на землі нема.
І бідам цим не можна дати ради,
І сподіватися не краще щось дарма…
Душа, як рана, кровоточить тихо
І не спиняється… Кругом біда одна
І по країні, всюди бродить лихо,
І що тут скажеш? В нас іде війна…