Сім’я, сім’я… В ній мама, діти, тато,
В сім’ї турбота, спокій, щастя є.
Там добре і працюють всі завзято,
І місце кожен знає сам своє.
Господар — тато, вміє все зробити,
Тож хата і подвір’я до ладу!
А мама — господиня, треба вміти
Зварити їсти, поратись в саду.
І дати лад всьому, що є у домі,
Щоб затишно і чисто скрізь було.
Й думки про все, лиш їй одній відомі,
Бо треба всім її любов, тепло…
А діти їхні теж не ликом шиті,
Вони спішать усім допомогти.
І вчаться у батьків своїх щомиті,
Як жити і до мрії як іти.
Вбирають мудрість мами й тата щиру,
Наслідують всі жести, і слова.
Всі їхні погляди, і приказки, і віру,
І свято вірять діти у дива
І в те, що тато й мама наймудріші,
І жити треба так, як і вони.
Бо їм з батьками добре, найтепліше,
Їх люблять щиро дочки і сини.
Тож пам’ятайте, чоловік і жінка!
Що дітям передасться в спадок все.
Слова, думки, діла і поведінка,
І ваша мудрість в світ їх понесе.
Тож слів злостивих в домі не вживайте,
Відкиньте з серця нетерпимість й зло.
На п’янство власне щастя не міняйте,
Несіть любов і щастя, та тепло.