Нависла хмара чорна і гриміла,
А от дощу із хмари не було.
Вона над нами трохи повисіла
Й кудись далеко все це попливло.
І дощику у нас ані краплинки,
Хоч на грозу було передчуття.
На дощ збиралось цілих дві години,
Та все чогось пішло у небуття.
І ні дощу, ні вітру й прохолоди,
Так парко стало, гірше, як було.
Від тої хмари ні добра, ні шкоди
І навіть не розвіялось тепло.
А дощ би не завадив, хай би лився.
Та де там, що ви! В небі чистота!
А от синоптик дуже вже хвалився,
Що буде дощ… Історія проста.
Не все в природі люди можуть знати
І передбачити далеко ще не все.
І дощ не можна просто заказати,
Й не завжди чорна хмара дощ несе.