Надворі зранку прохолодно стало,
Це жовтень вже прощатися іде.
І сонця нині якось зовсім мало,
І листя майже вже нема ніде.
Лиш де-не-де, на вербах, на берізці,
А на акації мороз побив усе.
Й пливуть листочки по холодній річці,
А вітер ось останній лист несе.
Через деньок і листопад настане —
Сумний і сірий, мокрий, як завжди…
Він радувати цвітом перестане,
А після нього холод й зиму жди.
Ось знову хмари сонце заступили
Важкі та сірі і висять собі.
Пробитись промінець не має сили,
Тож все завмерло і стоїть в журбі.
А в листопаді й зовсім посіріє,
А дні скоротяться, повіють холоди.
Та ще є квіти і живе надія,
Та й це пройде, так буде не завжди…
Та наперед не треба сумувати,
Бо час покаже що до нас прийде.
Частіш вертатись будемо до хати,
А в ній тепло і затишок нас жде.