В нас зараз неймовірне щось твориться,
Немає єдності ні душ, ані думок.
Всяк ллє помиї й бруд і дуже злиться,
Та зневажає всіх… Який в цім толк?
Усі нараз політиками стали,
Економісти і філософи усі...
Насправді ж — крикуни і маргінали,
Невігласи в усій своїй красі.
Робити кожен мусить те, що вміє:
Учитель — вчити, хтось — робить деталь.
Хай хлібороб зерно у полі сіє,
А сталевар в печі хай варить сталь.
Циркач хай виступає на арені,
Коваль ворота з радістю кує.
Хтось виступає залюбки на сцені,
В житті земному — кожному своє.
А от в політику усім не треба лізти,
Туди хай мудрі дипломати йдуть.
Граніт науки треба добре гризти,
Щоб зрозуміти, в чому сіль і суть…
Там треба мудрість, тонкий розум мати,
Та й мову переконливу, чітку,
Щоб знати точно що і як сказати,
А не піти у світ на повідку.
А людям об’єднатись просто треба,
Нести багато світла і тепла.
Любити рідний край, цю землю й небо,
Щоб Україна квітла і жила.