Всі люблять літо. Влітку гарно, жарко.
Та все минає. Осінь підійшла…
То ж прохолода, і уже не парко.
Туманом осінь землю сповила.
Чарівно просто. А пейзажі — диво!
Дивитись можна вічність на красу
І відчувати тут себе щасливо,
І на травичці бачити росу,
Що світиться під сонцем веселково
Й блищить так срібно всюди по землі.
О! Як же гарно, трепетно, чудово
Звисають з листя крапельки малі…
Пригріло сонце і туман подівся,
А все умите, чисте, запашне…
Минає ранок. День ясний підвівся
І заворожує, і радує мене…