В природі швидко все міняється.
Був день і от уже немає.
На землю нічка опускається
Й на чорний білий світ міняє.
Вдень сонце радісно іскрилося
І посилало море світла.
Все рясно золотом світилося
Й душа, здавалося, розквітла.
Та надвечір’я наближається,
І холодніше зразу стало.
За обрій сонечко ховається
І дня осіннього так мало.
Прощатись з сонечком не хочеться —
День догорів, неначе свічка.
Вже темінь по кутках клубочиться —
Світ накриває чорна нічка.