В селі ліцей, чому? Питають люди…
Хватило б школи, нащо ті знання?
Якісь же школи в селах є повсюди,
Чогось навчать, щоб йшли не навмання..
А тут ліцей та ще й які вимоги!
Читати заставляють всіх книжки.
Націлюють іти до перемоги
І вибирати правильні стежки…
І хочуть усьому дітей навчити,
Щоб інтелект високий мали всі…
Та мріяли у світі гарно жити,
Щоб вийшли з них справдешні мудреці…
А може й справді дітям нашим треба
Летіти в мріях у ясні краї,
І підніматись в синяву до неба,
Й співати так, неначе солов’ї…
І нашу Україну відродити,
Її піднести аж до висоти.
І в цій красі чарівній мудро жити,
Й по світу в правді й добрості іти…
А може й справді дітям це потрібно,
Мораль і виховання, і тепло…
Щоб рідна мова зазвучала срібно,
І щоб життя красиве в них було…
Тому і всім, мабуть, піднятись треба
Над сірою буденністю життя.
Частіше мріяти і поглядати в небо,
І разом з дітьми йти у майбуття.
Своїх дітей частіше пригортати,
Виховувати, вчити доброті…
І мріяти, частіше розмовляти,
Й мінятися на краще у житті…
Придумали ліцей хороші люди,
Яким не байдуже, що буде у селі…
Яке майбутнє в діток наших буде,
І що чекає всіх на цій землі…