В серця дитячі добрість засівайте,
Любов безмежну, світло і тепло.
І людяність, та щирість в них плекайте,
Та виривайте в зародку все зло.
Прополюйте неробство, заздрість, лихо,
Та лінь і хіть, гординю й інше все,
Що душу ссе і піднімає пиху,
Й людину в прірву згодом занесе.
Про душу дбайте, поки ще дрібненькі,
Плекайте, наче паростки малі…
Щоб виросли і мудрі, і міцненькі
І йшли упевнено і твердо по Землі.
Насичуйте любов’ю й добротою,
Серця і душі, щоб людьми були.
І розумом та мудрістю земною,
Щоб по життю упевнено ішли.
Бо що засієте, те будете й збирати.
Посієте бур’ян — не буде в вас зерна…
А хочеться ж усім плоди чудові мати…
Така ото історія сумна…