На що не глянь — така краса повсюди,
В цвіту уся земля, як у вінку.
В природі дише все на повні груди,
Качки пливуть між ряскою в ставку.
А в небі ластівки проносяться, мов стріли,
Пливуть у синяві легесенькі хмарки.
І айстри личка радісно відкрили,
А комишами заросли ставки…
Та верби посхилялись над водою,
Купають у воді гілля своє.
У прохолоду нас запрошують з тобою,
І надзвичайне щось у цьому є,
І таємниче, світле, загадкове,
Та дуже рідне, щемне, непросте.
Що в серці будить почуття казкове,
Щось надзвичайно ніжне і святе…