В чужому оці видно і пилинку,
Що вітром ненароком занесло.
Відразу вкажуть, враз, у ту ж хвилинку,
Щоб вам іще болючіше було.
Ще й посміхнуться радісно при цьому,
Мовляв, а що? І ти не без гріха!
Бо це ж в чужому оці — це в чужому…
Самого вже несе у світ пиха.
Бо бездоганним він себе вважає,
Хоч в його оці вже колода є.
Та він її чомусь не помічає,
А може й бачить… Але ж то своє…
Себе не видно збоку, що й казати…
А видно інших, на виду ж усе!
Але людині треба мудрість мати,
Хай ваш язик хулу в світ не несе.