В чужім краю ти — перекотиполе,
Що відірвалося від кореня свого.
Летить за вітром, а довкілля голе —
Нічого не затримує його…

І котиться, і хоче десь пристати,
Але опори — кореня нема…
Не можна рідний край свій покидати,
Та хтось про це не думає… Дарма…

В чужім краю не ті стежки-дороги,
Чужа там мова, звички все не ті…
І там немає рідного порогу,
Хоч перспективи, може, й золоті…

Та ностальгія там завжди присутня,
За рідним краєм туга день при дні.
І стежечка від хати незабутня,
І крають душу мамині пісні…

І серце біль нудьги не покидає,
Хоч і достаток, та удача є..
Бо там минулого і рідного немає,
А в рідному краю — усе твоє…