Життя кипить, життя завжди вирує
І змінюється у потрібний час.
Свою потребу в змінах добре чує
І заставляє змінюватись нас.
Та зміни відбуваються повільно,
Не стрімко так, як би хотілось нам.
Бо люди всі повинні жити вільно,
А правильність звіряється життям.
Багато хто у суть і не вникає,
Й не думає, хто свято заснував.
Душа весну чарівну зустрічає
І квіти хтось тобі подарував…
Це серце тішить, бо чарівні квіти!
Приємна і увага кожну мить…
І ти щаслива, хочеться радіти,
І дуже хочеться у світі жить…
І жити так, щоб серденько раділо
І кликала увись ясна блакить,
Щоб люди усміхались світло, мило
Легкому вітерцеві, що летить.
А час прийде і буде інше свято,
З тюльпанами й мімозами до них…
Й до мрії хтось летітиме крилато
І знову буде щира пісня й сміх…
Не так важливо, хто придумав свято,
Важливе щастя, що в душі бринить.
І квітів, радості хай буде так багато,
Щоб людям світло захотілось жить.