Останній в січні день... Сніг випурхає
І холодно, бо все ж таки — зима.
Вона і холоднішою буває,
Та снігу щось великого нема.
Та і мороз слабенький й лиш ночами,
Похмурі і тривожні нині дні...
Та сіре небо угорі над нами,
І про війну у нас усі пісні.
Й постійно думка на душі тривожна,
Свистять ракети, скрізь біда одна.
І думаєш не раз, ну, скільки можна?
І так спили ми горя всі до дна...
Та ворог лізе, бій не затихає,
Ну, що вам треба, орки навісні?
Невже в вас розуму свого немає?
Невже вам результати не ясні?
Вже провалились ваші підлі цілі,
Вам перемогу не здобути! Ні!
В Московію вертайтесь, поки цілі...
Вам не здобути слави в цій війні!
Ми переможемо, тому тікайте
Й не закидайте трупами поля!
І на майбутнє всі запам’ятайте —
Це Україна! Наша це земля!