Всім добре при хорошому кориті,
То ж думають вони — найрозумніші в світі.
А дай їм кількість грошей мінімальну —
Тоді картину ми побачимо печальну.
Де й дінеться той лоск і та бравада,
Хоч коле очі завидющі правда.
Та стануть враз улесливі без краю.
Таких не раз я бачила і знаю.
Тоді вони і з псом зуміють зжитись —
Раніш було до них не доступитись.
Тому усім сказати нині мушу —
Корито повне губить людську душу.
Хоч є і ті, що душу не втопили,
А бути доброю людиною зуміли.
Та їх так мало, що в юрбі не видно,
А тим, що пики у пушку — не стидно.
У кого гроші — в того правда нині,
Але ж не так ми жити всі повинні.
Колись прийде біда й до вас до хати,
А руку буде нікому подати.
За неудачників ви інших завжди мали,
То ж насміхались і руки не подавали.
Та час прийде і завтра ви — банкроти…
То ж час подумати, людино, хто ти?
Сьогодні — все! Та завжди так не буде.
В могилу все не заберете, люди.
То ж кпини і приниження — не жарти.
Подумай сам, чого ти в світі вартий.
Сьогодні, ваша честь, ви пребагаті,
А інші люди є розумні і крилаті,
Порядні, мудрі, чесні й не лукаві
Живуть з тобою у одній державі.
А ти їх всіх за бідність зневажаєш
І, мов бездонна бочка, обкрадаєш.
Їх час настане, а от твій минеться.
Ой, як несолодко тобі тоді прийдеться…
У кожного в житті свої чесноти,
То ж варто думати, людино, хто ти?