Люблю дорогу — це завжди надія,
На зустрічі нові і на тепло...
І це, нарешті, довгождана мрія,
І сподівання, що в душі жило.
Люблю дороги... А вони всі різні,
Та кожна з них нове нам щось несе...
Усі в свій час, не ранні і не пізні...
І відкривають нам найкраще все.
Сама поїздка — вже велике диво,
Бо ж краєвиди гарні і нові.
І завжди щось незвичне, й так красиво...
А зустрічі приємні і живі...
Люблю дороги... Як їх не любити,
Вони ж дають надію нам завжди.
А без доріг хіба можливо жити?
Вони лишають нам свої сліди
У нашім серці, в душах і у долі,
А часто змінюють і погляди, й життя.
Та і вузенька стежечка у полі,
Веде нас часто в інше майбуття...